СПОГАДИ КОРОЛІВСЬКОЇ КАМ'ЯНИЦІ

Королівська кам'яниця на площі Ринок - одна з найцікавіших будівель Львова. Шедевр епохи Ренесансу зараз слугує філією Львівського історичного музею. За свій вік будівля бачила багато цікавих людей і подій. Ось кілька вибраних історій з нашої колекції ...

У винярні пана Корнякта

Кінець XVI ст. Над брамою солідної шестивіконної кам’яниці на Ринку майорить зелений вінок – так звана “віха”, значення якої відомо кожному. На партері, під старим готичним склепінням діє славна винярня купця Костянтина Корнякта. Грек з далекого Криту розбагатів на оренді митниць, на торгівлі рибою, бавовною, модними східними люксусами, але передовсім вином.  Зайдемо?


З просторих сіней до великої зали ведуть масивні дубові двері. Тут, під чотирма кованими каганцями, поміж стінами з багатими східними килимами зранку до вечора вирує гурт купців у строкатому одязі, спраглих зиску і доброго товариства.


Має Корнякт вина з Леванту: розебер, алікант, міртинок, мушкатель, лимонію; має вина італійські, іспанські, і знамениту мальвазію, яку доставляє до магнатських дворів. Тут справжнє вино, а не якась там люра з Моравії! І не той кисляк, що його роблять з місцевого львівського винограду! Привезене з далекого півдня ще молодим, вино"виховується" в кедрових і дубових бочках в глибоких підвалах, де набирає сили і смаку. 


Не приправляє львівський грек свої вина свинцем чи голубиним послідом, не кидає до бочок червоних хустин для кращого кольору, ні сирих яєць на доливає для очищення, ні солонини для пом'якшення - це не його підхід. Не буде він псувати своє купецьке реноме!  Адже серед його клієнтів сам король Стефан Баторій, канцлер Ян Замойський і польний гетьман Жолкевський, князь Острозький...


Срипить коловорот, піднімаючи з підвалів пінисті трунки з присмаком південного сонця. Звиваються служниці, варкотять не по нашому волохаті вірмени-драгомани, укладаються торгові угоди на мірки, камені, вантухи, куфи, вози. Тішиться Корнякт добрій торгівлі. І має в надмірі те, чого й королям часто бракує - дзвінку готівку. За лядою водяться шеляги, гроші, орфи, аспри, гривні, биті талери, скудо і дукати... Не перебирає пан Корнякт - все акуратно до капшуків складає. Бо, видно, Фортуна поцілувала його не в одне місце.  


А коли приходить ніч, і нічна сторожа готується заступати на варту, господар не квапить гостей. Кому не спішиться - хай не спішить, бо тут і переночувати можна! Шинок огрівається піччю, на лави кладуть лежаки, напхані соломою, сходиться сюди і челядь - такий собі хостел, за невелику доплату. Всьому вміє зарадити пан Корнякт, навіть з ночі вміє витиснути зиск, бо такі вони греки, де прийдуть - хай уступлять інші!


Кажуть, вино - напиток королів. Хіба колись, бо в нас його п'ють і студенти. За Корнякта ж вина були дорожезні і частувалось ними направду по-королівськи!

Листи з любовним шифром

Літом 1661 р. власник Корняктівської кам'яниці, і по сумісництву великий хорунжий коронний Ян Собєський пристрасно пожирав французькі романси. А найбільше "Астрею" - виданий в Парижі любовний твір Гоноріуса д'Урфе. Кохана пані Замойська передала цю книгу з бібліотеки свого чоловіка. Сюжет роману смакує долю хитрої пастушки Астреї та її сентиментального коханця Селадона. А також історії десятка інших пар у вигаданій автором країні Форез на півдні Франції. Довга любовна історія розтягалась на сотні сторінок у п'яти товстих томах. 


"Астрея" - культова річ для франта XVII ст. Прививала ввічливість і розсудливість, вчила цінувати елегантність, згоду в словах і поведінці, а ще вчила мистецтву написання листів ... Під впливом твору Собєський навіть мав намір придбати землю на півдні Франції. 


Згідно кодексу форезіанських пастухів, досконала любов основана на взаємному пізнанні, коханці ж мали детально обговорювати стан почуттів в розмові, а ще краще в листуванні. Під впливом "Астреї" листи Собєського до молодої пані Замойської набули іншої форми. Вони стали частиною ритуалу поклоніння улюбленій і єдиній (!), містили ретельний аналіз власних пристрастей і почуттів. Емоції загострились після таємного шлюбу у варшавських кармелітів восени 1661 р. Боячись бути розкритими, закохані розробили спеціальний шифр у листуванні, щоб чужа особа не могла зрозуміти змісту. Чимало таких листів було вислано з кам'яниці на Ринку.


Шифр полягав у використанні псевдонімів щодо людей, предметів і явищ. Деякі були взяті з "Астреї". Головні герої листів - Ян Собєський та Марія Казимира Замойська. Він фігурує як Селадон, Осінь, Порох, Орондат, Сильвандер; Вона - Астрея, Есенція, Ранкова Зірка, Клеопатра, Троянда чи графиня Суасон. Листи називаються "фруктами", любов - "апельсинами", здоров'я - "запахом". Найближчому оточенню обох надано смішні, іноді злісні псевдоніми. Зокрема чоловік Марії Казимири Ян Замойський - це Дося, Фонтана, Фуджара, Кінь, Скумбрія..., його старша сестра Гризельда Вишневецька постає, як Базетла чи Братванка і навіть їхні слуги не позбавлені влучних ніків (Кілок, Шнурок). "Морські птахи" означають батьків Марії Казимири, "Поле битви" - королівський двір у Варшаві, а "Зачарований палац" - Версаль і Париж. На жаль, ряд псевдонімів не вдалось відгадати, тому, напевно, ми ніколи не дізнаємось, хто такі: "губка, яблуко, коліно, крокодил, горщик, тапочка або гончак".


А з почуттям гумору в майбутньої королівської пари було все впорядку! І "апельсинів" на двох вони таки добряче поїли :)

Вівати і сувеніри

Королівська кам'яниця на львівському Ринку бачила багато яскравих подій, пишних костюмів, чимало знаменитостей топтало її паркети. Тут любили епічно, плели інтриги, планували війни і укладали мир, влаштовували розкішні учти і гучні весілля. Ось невеличкий фрагмент...


26 вересня 1634 році в кам'яниці замешкав справжній король з аксесуарами - відповідним одягом, пишним двором і королівською кров'ю династії Вазів. Притому Володислав IV (а це був він) не цурався життєвих радощів, любив полювання, гарних жінок, вишукані вина, добру кухню. Тратив на себе і двір купу грошей та не стидався позичати там, де бавив. Одним словом - гість ідеальний, виклик львівській гостинності і скарб для місцевих купців!


Попри відносно просторі кімнати, кам'яниця все ж виявилась трохи захуденькою для чисельного королівського кортежу. Та простір знайшли. Пробили двері до двох сусідніх кам'яниць,  і, вуаля - маємо королівські апартаменти!


Львів вітав Володислава ІV кінною кавалькадою і ораціями, тріумфальною аркою в пробитій стіні міста і пишним балдахіном, хоругвами і гарматними сальвами, дзвонами храмів, музикою з балкону ратуші і символічними ключами від міста.... Наступного дня після урочистого в’їзду в королівських покоях з’явилась депутація міщан Львова з дарами - два золотих дзбани з кришками вартістю 1212 зл. для короля, а братам його Яну-Казимиру та Олександру - по золотому келиху. Крім тих почесних дарів до королівської кухні пішло 6 волів, бочка вина, безліч львівської риби, коріння і бакалії. 


На додаток до всіх дарунків, тріумфів і загальної ейфорії, король натрапив у Львові на несподіване кохання. Воно витримало випробування часом, шалений спротив знаті, і настільки гріло серце монарха, наскільки лякало вищий Клір і Сенат Польщі. Королівською фавориткою стала звичайна міщанка Ядвіга Лушковська. Її особисті прикмети мусили, однак, бути настільки незвичайними, що Володислав, виїжджаючи зі Львова, забрав її до Варшави в якості королівського сувеніру. А наша кам'яниця стала свідком романсу, вартого окремої історії… 

А ще більше - на наших екскурсіях :)

до екскурсій