А що тут робить сеньйор Казанова?

ДО НАС ЇДЕ ...

Навесні 1766 р. до Львова прибуває венеціанський авантюрист Джакомо Джіролямо Казанова, про що потім напише у своїх спогадах "…За шість днів після виїзду з Варшави, я прибув до Леополя, затримавшись у дорозі в молодого графа Замойського..." Опис цього візиту потребує, однак, фону.

ВЕЛИКИЙ АВАНТЮРИСТ

... був відомий на монарших дворах Європи як дипломат, музикант, поет, математик, окультист, масон, а ще як завзятий мандрівник, спритний картяр-шахрай, таємний агент і відчайдушний дуелянт... а найголовніше, як славнозвісний звабник жінок. Він мандрував Європою від столиці до столиці, а слава про нього часто передувала візиту до міста, обраного для нових авантюр та любовних пригод. Приїзд Казанови ставав темою місцевих шляхетських пліток. Панове оповідали про нього із злобою та заздрістю, а жінки... червоніючи та пошепки. 

ВІН ТЕЖ НА ДНІ

Та роки перед 1766 були невдалими для сеньйора де Сенгаля. Часи, коли він розкішно жив у Парижі, як організатор лотереї, давно минули. Скандал, конфіскація майна і висилка із Франції, холодний прийом Фрідріхом ІІ на пруському дворі і невдалі спроби закріпитись в Петербурзі підірвали віру венеціанця в себе і в свій колись шалений фарт. Він ніде нікому не був потрібним, втратив свої джерела доходів і писав, що «в цьому віці вже мало думають про щастя, а про жінок - ще менше». Отакої - в 41 рік! Що ж, великі авантюристи теж мають свої злети і падіння. 

КІЛЬКА МІСЯЦІВ ДО ЛЬВОВА

У намаганні знайти стабільне джерело доходів і розваг Казанова їде до Варшави, де, зрештою, знайомиться із королем.  Спритному венеціанцеві вдається заручитись підтримкою А. Чарторийського та зав'язати нові знайомства. Масонські контакти стали дуже в пригоді. Казанова вміє справити враження! Здається, ще трохи, і омріяне оплачуване місце придворного буде його... 


Але не судилось. І, як часто буває, через дрібницю. Дуель з фаворитом короля Ксаверієм Браніцьким назавжди закриє для Казанови польську казну і двір. Конкуренти не поділили італійську акторку Бенетті. На дуелі шляхтич отримав важке поранення в живіт, венеціанець - в руку. В Казанови не витримали нерви. Він вистрілив одночасно із суперником, порушивши правила, і йому взагалі пощастило, що секунданти Браніцького не вбили його на місці.


Коли емоції вляглись, Казанова втямив, що не тільки чудом вижив, але і став героєм. Він з гордістю носив свою поранену руку на підв'язці і демонстрував її по салонах. Його історію хотіли слухати всі. Цілих два місяці венеціанець був улюбленцем варшавського товариства. Зрештою, дуель мала європейський резонанс. Її сприйняли як сенсацію, додали неймовірні подробиці і надрукували в багатьох газетах.


Ось серед таких обставин Казанова залишає Варшаву і різко їде до Львова, в глуху провінцію, де в нього не було жодних знайомих.  

У СЛАВНОЇ ПАНІ

Дуель з Браніцьким відбулась 5 березня 1766 р. У Львові Казанова з'являється в травні-червні. У спогадах він пише:


"В Леополі, що вони називають Лембергом, я зупинився в заїзді; довелось однак залишити його щоб поселитись в домі славної каштелянової Каменецької - великої супротивниці Браніцького, короля і цілої його партії. У неї був великий маєток, але конфедерати зруйнували його дощенту. Я гостював в неї тиждень, і не можна сказати, щоб до обопільної приємності, оскільки вона розмовляла лише польською та німецькою.»

 

І щодо першого візиту до Львова все! Доволі скупенько, але що є то є. А де картярські салони, магічні фокуси, дівчата і все таке..?. Казанова нас розчаровує! З його потенціалом, ми від нього очікували більшого. Деякі дослідники цієї теми теж відчували подібне, і просто дописали... те що Казанова міг забути :). Ми ж вгриземось у текст, щоб витягнути з нього те, що між рядками.

МІЖ РЯДКАМИ

  • "В Леополі, що вони називають Лембергом..."

- Казанова писав спогади через багато років після описаних подій. Тому пізніша австрійська назва міста змішалась в нього з реаліями 1766 року.

  • "...cлавної каштелянової Каменецької - великої супротивниці Браніцького, короля і цілої його партії" 

- це титул Катерини Косаковської, впливової пані і лідера політичної опозиції.

  • "У неї був великий маєток, але конфедерати зруйнували його дощенту".

- мається на увазі палац із ділянкою на початку вул. Коперніка, де він гостював. У 1768-му палац спалять барські конфедерати, а на місці руїн постане будинок банківського дому "Гауснер І Віоланд" (тепер - Пр. Свободи, 1-3)

  • "Я гостював в неї тиждень" 

- Це неймовірно довго, якщо прийняти, що Казанова був типом для Косаковської нестерпним. Салонний франт з пудрою, перукою і французькими манерами в старосвітської шляхтянки мав викликати відразу. Щодо пані Катерини, то її грубоваті манери і риси мало кому із сучасників подобались, а тим більше нашому герою. А тут цілий тиждень! При тому, що вони не тільки один одному були несимпатичні, але і спілкуватись повноцінно не могли.

  • "...і не можна сказати, щоб до обопільної приємності, оскільки вона розмовляла лише польською та німецькою."

- Казанова натякає, що приємність від спілкування була "необопільною", і що він її не отримав, бо не розумів співрозмовницю. А це про щось свідчить! Перше - пані сприймала французьку на слух, але не розмовляла. Друге - гість і господиня, мали конфідеційну розмову, бо не користались ніким, хто би міг перекладати, а мали слуг та ін. 


Спогади Казанови наштовхуюють на несподіване: "Він не приїхав до Львова, він приїхав саме до Косаковської". Про що ж тиждень розмовляла владна пані з Потоцьких та син акторки і танцюриста в палацику біля Львова на суміші мов і жестів? Казанова про це дискретно промовчав в спогадах. Інших джерел наразі немає. Але зрозуміти логіку події можна. Принаймні варто спробувати. Тому далі буде...


Продовження - ПОЗА ТЕКСТОМ АБО ВЕРСІЯ "S"